чи нас господь почує усіх разом коли так просить кожен про своє
чи нас господь почує усіх разом коли так просить кожен про своє Чи нас господь почує усіх разом, коли так просить кожен про своє. А я ж прийшла з такого далеку. Тут, кажуть, є стара як світ больнична церква при шпиталику, десь там біля святих воріт. Давно колись, по всіх превратностях, як каже дяк, її возвів при лаврі, бувши тут привратником, один з чернігівських князів. То люди йдуть оце й понині, бо, кажуть, ніби легшає людині, як пом’янути саме в ній, у тій церковці кам’яній, своїх померлих. Пом’яну і попелом розвіяного батька. і матір, що звела я у труну. Тих, що душа не виговорює. Чи нас господь почуе усiх разом, коли так просить кожний про свое. А ти прийшла в легесеньких сандаликах, твiй плащик ледь прип’ятий на плечi. О, як ти йшла в таку негоду, здалеку, така одна - однiсiнька вночi. Ти де була, у всесвiтi чи в спартi. Яким вiкам свiтилася ввi млi. I по якiй несповiдимiй картi знаходиш ти поетiв на землi. У бога смерті не благаю. Самотнім добре, — жодної розлуки. Мы используем...