основні риси літературної мови

основні риси літературної мови

Найістотніші ознаки літературної мови. Мова є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти. Хто якою мовою думає, той до того народу належить (в. Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови. Літературна мова характеризується такими ознаками. В українській літературній мові виробились стабільні мовні норми, які встановлюють найтиповіше і найхарактерніше в мовному вжитку.

Мовна норма - це сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець. Літературна норма виконує важливі суспільні функції - вона забезпечує взаєморозуміння членів суспільства, полегшує процес спілкування. У сучасній літературній мові відбувається активний процес дистанціювання від російської мови. Розходження двох літературних мов в історії відбувалося, очевидно, по - різному; був час, коли російська мова дистанціювалася від української і польської мов, у ххі ст. Маємо інший процес – українська літературна мова в культивуванні своїх норм активно дистанцюється від російської мови, пор. Ждати – чекати, держати – тримати, курити – палити, сторона – бік, доказувати – доводити. Ва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемних так і в усних різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, стилістичною диференціацією. Літературна мова - це мова офіціальноделових документів, письмово - побутового спілкування, шкільного навчання, мова науки, публіцистики, мова художньої літератури, всіх проявів культури, що мають словесну форму вираження. Літературна мова - категорія історична. Він може обслуговувати не тільки націю, а й народ. Літературна мова нації таких обмежень не має. Основною ознакою розвинутого національного літературної мови є його загальнонародний, наявність єдиних (наддіалектного) норм, загальних для всіх членів національної спільноти, що охоплюють всі сфери мовної комунікації 4. Мовне законодавство та мовна політика в україні. Багатофункціональність (охоплює всі сфери комунікативної діяльності суспільства). Унормованість (оперує загальноприйнятими усталеними нормами). Виокремимонайхарактерніші орфоепічні риси української мови. Усі наголошені голосні звуки вимовляються чітко й виразно. Голова, молоко, корова визначення, сучасні складові та основні риси корпоративного іміджу.

Віхи становлення української літературної мови в україні. Етнолінгвістична структура населення україни. Головні зовнішні ознаки. Мовна норма– це сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець. Літературна мова — це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має й свої особливості, шо пояснюється специфікою функціонуван. Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно - східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був і. Котляревський - автор перших високохудожніх творів українською мовою (енеїда, наталка полтавка, москаль - чарівник). Він першим використав народно розмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Унормованість - основна ознака літературної мови. Національна літературна мова. Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації. Основоположником сучасної української літературної мови є тарас шевченко, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико - фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні й граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби в єдину чітку мовностилістичну систему.

Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності. За функціональним призначенням – це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо - матеріальній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма обслуговує безпосереднє спілкування людей літературна мова – унормована, загальноприйнята форма народної мови, яка відіграє провідну роль у складі національної мови. За функціональним призначенням – це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо - матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації. Окремі фонетичні риси укр. Мови виявляються у галицько - волинському літописі (13 ст. ), хоча першою пам’яткою, яка відбивала усі фонетичні та морфологічні особливос. Сучасної української літературної мови. Українська національна мова являє собою історично складену мовну спільність, що об єднує всю сукупність мовних засобів українського народу, в т. Діалекти, професійну, розмовну мову.

Вищою формою української національної мови є літературна мова. Вона розвинулась на основі писемної форми загальнонародної мови в процесі історичного розвитку.

Загальнонародна мова це сукупність усіх слів, граматичних форм, особливостей вимови людей, що розмовляють українською мовою як рідною. Літературна мова — варіант загальнонародної мови; загальнонаціональна мова, оброблена майстрами (письменниками, науковцями, митцями, учителями та ін. ), відзначається наявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує багатоманітні культурні потреби народу.

Літературна мова — це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності. Котляревський — автор перших великих художніх творів українською мовою (наталка полтавка, москаль - чарівник). Унормованість — основна ознака літературної мови.